Share Button

Часто під час планування подорожі виникає питання, чим добиратись. Розклад руху потягів і автобусів часто буває не надто зручними. В таких випадках ми намагаємось подорожувати автостопом.

 

Важко лише почати. Якось не до кінця комфортно всередині, коли виходиш на узбіччя дороги за містом і… Але це не лише прохання підвезти, ми пропонуємо своє товариство та спілкування.

 

10+1 короткі спостереження про автостоп:

 1. Автостоп цікаво поєднувати з іншими видами транспорту. Якщо поїздка тривала, то можна пересуватись, наприклад, залізницею і автостопом.

 

2. Варто гарно розраховувати час і мати “люфт”. Адже завжди є ризик, що добирання може затягнутись.

 

3. Найчастіше зупиняються водії трьох типів: ті, що їдуть одні (в тому числі далекобійники), молоді пари, сім’ї у фургончиках (бусах, мінівенах, “пирожках”, “чобітках” 🙂

4. Одразу, коли сідаєш в авто, стає трохи незручно, є якийсь бар’єр. Проте він минає через 10-15 хвилин. Якщо ви спілкуєтесь з водієм, то й скорше. Навіть коли розмова не зав’язалась, все одно звикаєшся до присутності.

5. Нам траплялись тільки добрі і щирі люди.

6. Водії TIRів на 10 хвилині починають палити.

7. Якщо спільна поїздка триває близько години, зазвичай водії заїжджають на заправну станцію.

8. Є глухі місця на дорогах (серпантини, підйоми, круті повороти, ділянки, де заборонено зупинятись) – це все слід врахувати.

9. Приємно дарувати водіям всілякі дрібнички на знак вдячності. Навіть шматок пляцка, який ви взяли для себе в дорогу.

10. Немає значення, будете ви з табличкою, чи без. Загалом з табличкою ми пробували лише раз, але вона нам хіба заважала.

10+1. Завжди хтось зупиниться. Рано чи пізно, але зупиниться. Іноді вдається обігнати частину машин, які вам не зупинились. Досить кумедно виходить, коли ви “стопите” їх вдруге і вони зупиняються, потім розповідають, як бачили вас дорогою раніше.

Але загалом варто завжди рухатись. Йдіть вздовж дороги.

 

10+2 цікавих ситуацій в дорозі:

      (трішки з власного досвіду)

 

1. Коли ми подорожували Черкащиною і вже сутеніло (їхали на Буки кінцевий пункт того дня) і машин зовсім не було, нас підібрали місцеві селяни, що їхали на поле, і ми шалено проїхались на возі кілька км, а далі бігли до машини що їхала полем до дороги, щоб зупинити її. (тоді ми переконались вкотре, що рухається той, хто докладає зусиль для руху)

 

2. Коли ми їхали в фурі, і Яся ховалась в “люльці” (місце, де сплять водіїї) за шторкою, бо у фурі можна їхати лише двом.

 

 3. Коли ми “стопили” на Хотин, почалась злива, змокли до нитки, і нам ніхто не зупинявся, навіть маршрутки.

 

4. Коли ми “стопили” на Львів з Рівного, на Київській трасі більше 40 хвилин. Потім здійнявся суховій, вітер “кидався” камінням і гілками, якраз в той час нам зупинились (дякуємо їм). Коли ми намагалися сісти в авто, вітер притис двері так сильно, що не могли їх відчинити. Відчули себе, наче у фільмі-катастрофі. Всю подальшу дорогу машину хитало, їхали поволі, скрізь на дорозі лежало гілля.

 

5. В тій самій подорожі, коли нас висадили на об’їзній за Львовом, маршрутки не зупинялися і вдалось застопити хлопців, які довезли нас аж до нашої вулиці. Співпало, що їм було по дорозі.

 

6. Коли стопили вже вночі на Канів і нас підібрала екскурсовод з музею Шевченка, розповіла багато цікавого, порадила гарне місце біля Дніпра для ночівлі.

 

7. Коли їхали на Буки, вже стемніло, ми опинились в якомусь селі. Попросили в одному дворі набрати води. Господиня, дізнавшись, що ми зі Львова, попросила свого внука (він теж зі Львова) довести нас аж до Буків (близько 20 км).

 

8. Коли дорогою на Луцьк застопили ІТ-шника на новому БМВ. Він виявив неабиякий інтерес до нас, дав візитівку. Він займається старт-апами, його цікавить все нове. За півроку користування машиною він наїздив як за 3 роки, це все подорожуючи Європою. В Луцьку він провів нам авто-екскурсію. Багато разів повторював, що в Україні якість життя і його вартість найкращі в Європі.

 

9. В одній із машин, здається то був TIR, забули в кабіні карту. Це сталось на початку подорожі. Нової карти ми спершу просто не могли знайти, а потім вже й не шукали. Подорож, не зважаючи на це, видалась чудовою.

 

10. Коли дорогою на Черкаси нам зупинилася машина з німецькими номерами. Виявилося, що водій працює німецьким пілотом, а його красуня-дружина – українка. Вони їхали з аеропорту до її батьків в Шполу.

 

10+1. Коли дорогою на Київ нас підібрав чоловік, який займається постачанням цитрусових з Іспанії в Україну. Дорогою він розповів нам про свій бізнес, про те, як починав із заробітків, і про те, як обрати найсмачніші апельсини.

 

10+2. Коли нам зупинилось авто на ґрунтовій дорозі біля Гавареччини. Водій довіз Ясю до Золочева, а я доганяв їх на велику. Детальніше про нашу подорож на одному велику можна прочитати тут.

 

 

Пам’ятайте, що автостоп:

Це не принизливо і ви не випрошуєте.

Але вам ніхто не зобов’язаний зупинитися.

Це вияв доброї волі.

 

А загалом такий вид добирання може хіба урізноманітнити будь-яку мандрівку, зробивши її незабутньою. Подорожуйте!

Share Button