Share Button

Братислава і Кощице – два найбільші міста в Словаччині, які ми відвідали. Несподівано для нас там було красиво і добре.

Братислава – столиця Словаччини. Місто знаходиться поряд з Австрією, але в ньому словацький світ. Порівняно невелике: один спальний район, що засвітився у фільмі Євротур – Петржалка та стара частина міста – центр і довкола трохи набудованого нового. З Петржалкою вони досить вдало розправилися і старі радянські хрущовки утеплили, пофарбували або обшили панелями. Ми не сподівалися тут ночувати чи навіть затримуватись більше ніж на півдня, але помилилися – тут варто лишатися на довше.

  1. Відбудований замок .DSC_9315

На берегах Дунаю в старій частині міста височіє замок. Він майже повністю відбудований, зроблений гарно. Проте, видно, що не автентичний і від цього втрачає. Є цікаві ходи та експозиції. Відкривається панорама на житловий район та блакитний-блакитний Дунай. Реставрація триває. Поруч розкинувся парк. Гарне місце для відпочинку від літньої спеки.DSC_9321 Тут ми добряче відлежались ховаючись від сонця, кудись йти зовсім не хотілось.

2.Красивий вигляд на Дунай

Блакитний Дунай – легендарна річка. З мурів замку гарно видно добрий десяток кілометрів. Він справді нестримно блакитний, широченний і дуже красивий.

DSC_93133.Різнорівневе місто

Побудоване на пагорбах, тому плутанина вуличок і мурів, сходів та брам, можна блукати та побачити/відчути неповторність міста.

DSC_9305

4.Затишне, цікаві вулички, гарно освітлене

DSC_9341

Вночі Братислава сяє. Сяє і Дунай. На головній площі був фаєр, фонтан, небагато туристів. Туристична Братислава не настільки масштабна, як Прага, Відень чи Париж.DSC_9415

Місто невеличке, дуже приємне і домашнє. Освітлення допомогло позбутись багатьох небезпек та страхів цього міста, які існували в 90-х. Воно стало виглядати безпечним.

DSC_94275.В одному з прохідних двориків в центральній частині міста стояло піаніно. На ньому  жінка грала дуже гарні композиції. Було особлива атмосфера музики і тиша міста, що закралась у дворик. Звуки відбивались від стін і здіймались  в небо.

DSC_94316. Смачне морозиво

Ми з’їли аж 2 велетенські порції за вечір. Смачне з цілим букетом неймовірних смаків макарунів, жувальної гумки, бісквітного десерту, лимонне, ягідне, тірамісу, ванільне, коли, снікерса, і ще багато–багато інших.

7.Затишні кафе

DSC_9369

На вулиці Франциска нам сподобалось кафе Франциска))). Там ми випили місцевого пива з грилем овочів та м’яса. Одне було традиційне, друге – копчене. Часто заклади працюють з малими пивоварнями і те пиво можна скуштувати лиш у них.

8.Красиві храми

DSC_9350

Католицькі храми тут виглядають справді органічно. Більшість відправ проводяться з озвученням органів.

DSC_9342

9.Комфортніше в плані цін, порівняно з іншими Євростолицями.

10.Совковий задушний вокзал.

Це окреме питання. Автостанція знаходиться неподалік замку, в нижній частині міста (біля річки). Вокзал винесено на декілька кілометрів від центру, в масштабах Братиславии майже на околицю. До нього ведуть декілька вулиць, частково можна пройтись парком. Вокзал з бетону, задушна, стара споруда, позбавлена смаку і комфорту. Скажімо, спадок совка в європейському місті.

11. Хороше сполучення з іншими містами:скажімо до Кошиці є потяг через гори і не через гори.

12. Зовсім не таке, як у фільмі євротур 😉 За останні роки Братислава змінилася і кадри з фільму Євротур явно перебільшують. Все знято в районі Петржалка і добре підсилено для вражень. Але зовсім не показано решту міста. Сумно, що для сюжету було необхідна саме ця частина міста.

Місто молоде і живе. Місцями почувались не геть комфортно, іноді, як у темній незнайомій частині міста. Але в основному впевнено. Люди багато гуляють і проводять час в спілкуванні. А ми в потяг і до Кошиці. Братислава і ми були разом 9 годин.

Кошице

DSC_9480

Кошице – друге за величиною місто в Словаччині. Проте масштаби цього містечка рівні розвиненому райцентру України. Проте тут все є і величина міста є скорше перевагою чим недоліком. Сюди ми прибули ранком нічним поїздом з Братислави. Оскільки всі заклади ще були зачиненими, то сніданок був в парку біля фонтану (який увімкнули трошки згодом). В парку ми познайомились з місцевим людом, який видно гульбанив цілу ніч і починав потроху розбредатися додому. Вони все допитувались звідки ми і ніяк не могли второпати, що з України і їдем туди ж.Місто має гарний трамвай і зараз його реконструюють

Перше враження по приїзді в місто-масштабна реконструкція. Так виглядає, що прокладають і відновлюють трамвайну колію по маршруту від головної вулиці до вокзалу і назад.

Місто не подібне на прикордонне

Тут все спокійне, люди ходять спокійно, поволі. Ритм відпочинковий. Немає перекупок, немає прикордонної метушні знайомої з України та й транспорт до кордону рідко їздить.

Головна вулиця

DSC_9442

На ній колія, деревця, фонтани, магазини. Невисокі доглянуті будиночки. Згадуються фото Львова 30-х років.

Поряд головного костелу є сквер із музичним фонтаном (О 8 починає працювати)

DSC_9444

Все гарно доглянуте.

DSC_9499

Ми почули гру органа коли снідали, закінчили і поспішили досередини. Ранкова меса супроводжувалась дивовижними звуками органу і типовим латинським співом. Гарно чути орган в його первинному призначенні, а не на концерті.

DSC_9467

Оскільки місто ще не здіймало шуму, то звуки від костелу можна було почути за кількасот метрів.

Прогулюючись наткнулись на цікаву чергу до супермаркету о 8:00. Коли двері відчинились всі швидко забігли і почали скуповуватись щоб першими дістатись каси.

DSC_9498

Черга до супермаркету перед відкриттям. Люди в капцях. Трохи сонні

Share Button