Share Button

Привіт, друзі!

Ще під враженнями від поїздки Білорусією пишу ці слова щоб якнайповніше передати емоції від цієї «закритої» країни.

Отже, поїхали.

Я з Яночкою отримали невеличкі відпустки і щоб час не був згаяний вирішили відразу діяти. Оскільки дуже давно хотілось покинути домівку і поїхати просто «десь».

 

Чому Білорусь?

По перше не потрібно візи. По друге досить близько і не потрібно витрачатись на переліт.

По третє за останній час там відбулось багато змін і різне про те все можна було почитати, і ми вирішили самі про все дізнатись.

ПЛАНУВАННЯ

Оскільки час був обмежений, всього 3 дні, планування було надзвичайно важливим, бо десь трошки згаяний час чи недобре продумані дії повертаються проваленим днем.

Пошук місць для відвідування був не надто проблемним. В Google  ми швидко знайшли основні місця, які радять для відвідування в Білорусії: Біловезька пуща, озеро Нароч, Брест, Гродно, замки в Нясвіжі, Мірі, Ружанах та Ліді, Мінськ по замовчуванню як столиця. Були й інші, але то в основному руїни і об’єкти на 5 хв огляду з добиранням в декілька годин.

Отже, маршрут виглядав ось так (за 4 дні ми подолали близько 1600км)

Пересуватись між містами ми вирішили автостопом (читали багато позитивних відгуків про білоруський автостоп), в містах де історична забудова пішки, решта – громадським транспортом, який, до речі, дорожчий ніж в Україні (автобуси і тролейбуси 3500руб (6грн), маршрутки 7500 (11грн), метро в Мінську 4500 руб (8грн)), але склад новіший, все їздить швиденько, часто і в салонах чисто та приємно.

Квитки на тролейбуси чи автобуси краще купуйте на зупинці заздалегідь та компостуйте, бо штрафи високі. В маршрутках стоять касові апарати і відразу друкують квиточки)))

Для ночівлі вирішили скористатись Couchserfing.com. Людям написали за день до виїзду. З відповіддю не забарились і ми швидко домовились про вписку на ніч.

Зі Львова вирішили їхати до Бресту. Виїзд запланували на вечір і скористались хвилею поїздів:

  1. Львів виїзд 18:04 – Ковель приб. 22:50
  2. Ковель виїзд 1:28 – Хотислав приб. 4:17
  3. Хотислав виїзд 5:20 – Брест приб. 6:59

Перехід через кордон здійснювався в поїзді. Провідник, що продає квитки відразу дає міграційну карту,  далі український прикордонник з ноутбуком пройшовся по вагонах і ввів у базу наші дані, потім білоруські поверхнево оглянули сумки/валізи , далі інші білоруси зареєстрували нас + відмітка в паспорт.  Відчувається, що  все працює по схемі, як годинник.

DSC_4869

Щодо використання ноутів на кордоні, це круто, але в наших просто ноут в руках з досівською прогою (спочатку враження, що писав  в Exel), в білорусів же спеціальна сумка-підставка з кишеньками, ноут спеціально розроблений з можливістю зчитування інформації з закордонного паспорта, спеціальна програма, сенсорний екран, etc.

Отже, на ранок ми були в Бресті готові до знайомства з містомJ.

DSC_4876

Перше враження – це доглянутість перону і вулиць, масштаби доріг і проспектів.

Ми пройшлися парком до Брестської фортеці. Насправді вже згодом себе підловили на тому, що тут все дуже схоже на українське, залишене в спадок радянською системою, просто вони за тим слідкують і відновлюють та поряд будують нове.

Брестська фортеця

Залишки фортів (ворота)

Залишки фортів (ворота)

Комплекс великий. Збудовано в стилі радянського максималізму на базі царського мілітаризму. Сам музей на території меморіалу бажання відвідати не було.

DSC_4916

На територі її меморіалу лишилася церква ХІХст. В середині дивна атмосфера  якогось християнського мілітарі і лофту. Металеві колони, ніякої ліпнини, все цегла і камінь.

DSC_4898і

покладання квітів до річниці 9 травня (хоч на дворі вже 2 червня). Процесія з персональним фотографом і вхід тільки по дрес-коду.

DSC_4928

Далі ми відправились до музею залізниці (музей історії чагунки) Вхід 20000руб. В деякі тягачі можна зайти, до них є спеціальні сходи.

DSC_4973

Наступним пунктом була вулиця Совецкая (Радянська), реконструйована з нагоди 1000 ліття міста в дусі ХІХ-ХХ ст.

Багато крамниць, кав’ярень, торгових і бізнесових центрів. Тут вирує життя.

DSC_5041

Ми відвідали декілька закладів. Придбали солодощі та натуральне какао. Решта міста була просто звичайним містом: квартали, будинки, будівлі, транспорт, люди.

А в нас обід і рух далі, на Гродно)))

Виїзд за місто почався зі зливи. Сильної і не надто тривалої.

Виїхали за місто. Перший водій зупинився через 7хв. Дядько сам з Смоленська (Росія) переїхав на постійне місце життя на поч 90-х, з дивними політичними поглядами, займається перевезеннями білоруських товарів на Польщу і польських в Білорусію. Їздить по 180км в одну сторону і йому вигідно це робити. Надалі стоп був хорошим. Час на зупинку наступної машини тривав до 20хв. Всі були раді, що ми приїхали з України, питали, як у нас справи, сумували, що війна. Ставлення до конфлікту у всіх різне, але всіх поєднувало нерозуміння причини його виникнення. Бувало так, що (умовно)винен Порошенко, винен Бацька,  але Путін прав. Пропаганда всюди, але на людські стосунки не впливає – це приємно)

По дорозі до Ружан, водій відкрив нам ще дві цікаві місцини про які ми не знали раніше: Білоруські мальдіви (затоплені кар’єри з прозорою блакитною водичкою і білими пляжами, ми  не були, але плануємо якось заїхати) і Косівський палац з садибою Т.Косцюшка.

Палац в Косово

Палац в Косово

садиба Т.Косцюшка

садиба Т.Косцюшка

Сам займається зеленим туризмом і возить групи туристів зх. частиною Білорусії.

Наступним було місто Ружани з палацом, який на реконструкції (наразі відновлено арку).

палацовий комплекс в Ружанах (руїни)

палацовий комплекс в Ружанах (руїни)

Загалом все, що можна реставрувати чи відбудувати відреставровується. Чітко видно, що білоруси взялися за туризм і хочуть на цьому заробляти в близькому майбутньому. Проглядається чіткий акцент на еко-туризмі. І що тут сказати, молодці!!!

Ружани – районний центр, дуже чисте і доглянуте місто.

 

Після Ружан автостоп був гіршим – ввечері потік машин став помітно меншим, але це дало змогу прогулятися і насолодитися  диким лісом, що простягався аж до Біловезької пущі. Згодом ми поїхали далі, але до Гродно ще далеко. Вечоріло, і машини до міста так і не було. Оскільки нас двоє то фури не зупинялися (білоруси їздять по правилах), але як тільки трошки стемніло нам зупинився далекобійник із Гродно. Дуже хороший і цікавий чоловік. Розказав масу життєвих історій і йому було приємно, що ми з України, бо сам там деякий час жив. Він навіть не планував їхати до додому(в Гродно) в того вечора (казав, щоб жінку не будити), але по ходу передумав і дуже хтів допомогти, щоб ми були в місті вчасно. На заправці попросив місцевого водія відвезти нас до вокзалу. Дуже дякуємо йому!DSC_5117

Ми заздалегідь попередили нашу знайому по вписці, Ганку, що можемо затриматись, вона сказала, що чекає і як будемо на вокзалі, щоб дзвонили. Ось і зустріч. Приємне знайомство і легке спілкування. Чайок на ніч, коротка розмова про подорожі і в ліжко.

Ганка їхала наступного дня на конференцію до Києва, тому ми ранком швиденько зібрались, розпитали куди піти і подались гуляти містом.

Гродно красиве зі збереженою історичною забудовою, замками та набережною річки Нєман. Як же не вистачає такої у Львові(

річка Нєман

річка Нєман

замкова гора (пагорб)

замкова гора (пагорб)

центральна площа містаі

вже традиційно в Білорусії центральна (відновлена і красива вулиця Совецкая (Радянська), якщо ви хочете побувати в історичній частині міста – шукайте вулицю Совецкую)
DSC_5339

ще одна з вуличокDSC_5329

Прогулянка вдалася насиченою і ми зголодніли. Пошуки місця щоб поїсти ситно і не надто дорого трішки складні. Якось ми по ходу вже зауважили, що місць попоїсти, магазинів, не так уже й багато. Навіть враження склалось, що має бути якась певна густина на одиницю площі і не більше. Запитались в місцевих і нам порадили кафе «Палітра» в готелі «Славія». Там ми смачно пообідали.

DSC_5402

Порції хороші та смачні. Скористались wi-fi: відписали нашим друзям та зкоординувались з хостером з Мінська. І вирушили за місто в напрямку міста Ліда.

Лідський замок майже повністю відбудований і заточений під проведення фестивалів з реконструкції лицарських боїв з трибунами і це робить його трішки штучним. Стіни нові, рівні і вигляд, як у заміського будинку. Саме місто нас потішило однаковими парканами, які простягались кварталами.

Лідський замок

Лідський замок

DSC_5431

Далі дорога на Мінськ.

До столиці ми доїхали вже надвечір, але це не зупинило нас глянути на місто. Станція метро майже відразу на в’їзді. Ось і центр міста.

DSC_5462

Часу для знайомства було вкрай мало і ми відразу підійшли до двох хлопців з питанням: «Для знайомства з Мінськом маєм 1год. Що нам подивитись?». Вони трішки розгубились, але скерували нас добре. Дякуєм їм. Ми походу собі теж таке питання задали: «А щоб ми сказали подивитись у Львові за 1 год?».

Троїцьке середмістя, набережна, і ще декілька вуличок в напрямку будинку парламенту.

 

Троїцьке середмістя

Троїцьке середмістя

Ми старанно все оглянули і попрямували до метро.

Наш хостер Даша трішки була засмучена нашим пізнім візитом, оскільки сама вже збиралася їхати в подорож Україною і це було дуже незвично: ми приїхали, а вже за годину вона поїхала. Але все ок. Ми наскільки змогли допомогли їй порадою, як пересуватися між містами Ужгород, Мукачево, Ів-Франківськ, Чернівці, Кам’янець-Подільський, Хотин, куди вона прямувала. І це круто, що так є в житті!

Ранком на метро ми виїхали на край міста, попили кваску і тримали курс на Нясвіж.

DSC_5479

Попри те, що дорога від траси не дуже насичена ми доїхали швидко.

Палац і парк в Нясвіжі є одні з найбільш розрекламованих місць в Білорусі.

Палац гарний. Вхід 100000руб(140грн)

Палац у Нясвіжі

Палац у Нясвіжі

DSC_5508

Від палацу ми поїхали на Брест.

Сонячний день, настрій чудовий, подорож гарна, але настав момент, коли до поїзда 2,5год, а ми за 150 км від міста.

Адреналін підіймається з кожною пройденою хвилиною. Машин менше і менше. 2 год. Тут недолік автостопу – ненадійність, але для нас це, як нова пригода.

За 1:50хв зупиняється дядько. Їде на Брест. Їде 120км/год. Я рахую кілометри і час, що зостався. Він розповідає, як їздив на Україну і купував там кабанчика, продавав горілку, що в нього на кордоні прикордонником працює друг і вони разом потім їли того кабанчика))) як погано жити в Білорусі і які високі податки поставив Бацька для бізнесу – мимоволі, згадую, що Брест був українським містом, впізнаю у ньому щирого  українця. Потім він питає на котру в нас поїзд, а я йому на 20:46. А він такий здивований, каже ну може встигнемо і тисне 140 (для білорусів це фото на пам’ять і штраф в кінці місяця). В’їжаємо в Брест – 15 хв до поїзда. Потрібно проїхати через велику частину міста. Я питаю: «А станція Брест-Поліський ближче буде?» А він: «Так, мені навіть по-дорозі, ще й 10 хв маємо». По місту гнали так норм, такий собі місцевий форсаж. Встигли. Далі, як на початку, але в зворотньому напрямку: Брест-Хотислав-Ковель-Львів (з Ковеля до Львова ми їхали автобусом, щоб скорше дістатись додому).

Білорусія цікава, як на мене, не «закрита» країна з атмосферою порядку та добробуту, з дружніми  людьми та рівними дорогами)))

Це була крута мандрвка. В подорожах переконуєшся, що в світі багато хороших людей, і допомагати  стає приємніше і легше. Головне це відчуття зберегти і поділитися з іншими.

 

 

Share Button