Share Button

Мілан був першим містом, в якому ми мали зупинитись на шляху до Валенсії. Я не був в Італії і не знав, чого мені очікувати від цього міста.
Дехто із знайомих казав, що нічого особливого там немає. Що подивитись і куди піти ми не готували, фактично шлях обирали на відчуття і керувалися моментом.  Та й особливих очікувань не генерували. Дуже сильним було бажання просто ходити вулицями після тривалого переїзду зі Львова.

Під’їзд до міста був тривалим, тобто поки заїхали в саме місто, проїхали купу заводів, фабрик, різних центрів. І раптово –Мілан.

Довідка:

Мілан – місто, про яке можна довго розповідати, є що побачити і, гадаю, в якому круто пожити. Друге за значимістю, масштабом місто в Італії після Риму, найбільший виробничий, транспортний вузол, має найбільший аеропорт Мельпенса.

Мілан був заснований ломбардськими галлами в V ст. до н. е. В 196 р. до н. е. був окупований римлянами, з 89 р. до н. е. — римська колонія, з 49 р. до н. е. — міське самоврядування (муніципій). В 292 р.н. е. став столицею Західної Імперії. В IV столітті був християнізований, а в 374–397 рр. перебував резиденцією Амброзіянського єпископату. Двічі був зруйнований варварами в 452 і 539 рр. Відновлений як місто в 962 р. імператором Священної Римської Імперії Оттоном І. В XII столітті став вільним містом і ядром Ломбардської Ліги. Досяг розквіту під головуванням правителів з сімей Вісконті і Сфорца в XIV-XV століттях. В 1499 р. місто завойоване французами, а в 1535 р. перейшло до Іспанії. З цих часів почався період його занепаду.

В 1706 р. Мілан увійшов до складу Австрії, що привело до нового економічного підйому. З 1797 р. — столиця заснованої Наполеоном Цизальпінської республіки, з 1802 р. — Італійської Республіки, а з 1814 р. — Італійського Королівства. В 1815 р. згідно з рішеннями Віденського конгресу місто було повернуте Австрії («Реставрація»). В подальшому Мілан став центром боротьби за незалежність («5 днів») в 1848 р., а в 1859 р. взяв активну участь в процесі об’єднання Італії під проводом Савойської династії.

До 1859 (після другої Італійської війни за незалежність) Мілан разом зі всією Ломбардією усунув австрійське правління і увійшов до королівства Сардинія (яке було перетворено в королівство Італія в 1861).

Будучи важливим індустріальним центром Італії, Мілан був метою килимових бомбардувань під час Другої світової війни. Місто бомбили навіть після того, як П’єтро Бадольо здав його союзницьким силам в 1943. Фактично Мілан був частиною маріонеткової держави Італійської Соціальної Республіки Муссоліні і важливим командним центром німецької армії, розміщеної в Італії. До моменту, коли війна в Італії була нарешті закінчена, 25 квітня 1945, Мілан був сильно зруйнований, а передмістя Прекотто і Терро були повністю знищені. Після війни місто було відновлене і знову стало важливим фінансовим і індустріальним центром Італії.

_DSC3396-001

Велосипеди, мотоцикли, скутери стоять рядочком вздовж вулиці. Часто неприв’язані.

Вулиці були малолюдними – Різдво. Здебільшого всі сиділи по домівках або ходили сім’ями в гості. По відчуттях погода тепла, наче вересень (було 25 грудня). Першим нашим пунктом була парафія греко-католицької церкви. Там нас пригощали італійською випічкою, чаєм-кавою. Дякуємо за гостинний прийом. Українці, які  досить тривалий час живуть і працюють у Мілані, дуже раділи нашому приїзду. Додому в Україну їздять рідко. Сумують, але повертатися, напевно, не будуть. Вони з радістю спілкувалися з нами і зголосились провести до центру міста. Дякуємо їм.

_DSC3390

До центру було наче не далеко. Ми мали карту роздруковану з GoogleMaps і шлях легко запам’ятовувся. Проте, вже десь через 20 хв в голові була каша від кількості поворотів, вуличок, скверів і красивих будинків. Ось і Кафедральний собор Duomo di Milano – повністю з білого мармуру та головна площа міста Piazza del Duomo. Собор дуже гарний (близько 3500 статуй, найвищий шпиль 108 м), але зачинений.

_DSC3453_DSC3440

Довідка:

Перший камінь у його фундамент був закладений, в 1386 році (ця дата вважається найбільш достовірною, оскільки точна дата невідома), а останній — тільки в першій половині 20 ст. Сам Наполеон Бонапарт вибрав цей собор для коронації. Пишна церемонія вступу Наполеона на пост короля Італії відбулася 20 травня 1805 під ажурними склепіннями Дуомо. На честь цієї пам’ятної події була виготовлена ​​статуя Бонапарта, яка прикрашає один з шпилів собору. З середини 16 століття і до цього моменту церква була частково відкрита для прихожан, в ній відбувалися обряди тільки у виняткових випадках. Останні роботи з реконструкції собору були здійснені в 2003–2009.

Фото 1909 р. (джерело Вікіпедія)

Обходимо довкола. Поряд різдвяний ярмарок. Продавці в основному – не італійці. Багато туристів. Араби продають селфі-палки. Різдвяний ярмарок у Львові кращий (ніколи не думав, що скажу це в Італії). Поряд відомий Пасаж-галерея Віктора Емануїла ІІ (одна з перших подібних у Європі).

_DSC3423-001 Саме тут розміщені знамениті магазини Gucci, Prada, Louis Vuitton, відомі кафе та ресторани. Тут ми побачили ялинку,  прикрашену каменями Shwarovski.

_DSC3465Після пасажу ми вийшли до головної опери Мілану – Ла Скала, а тут ще й пам’ятник Леонардо да Вінчі. Про красу споруди опери судіть самі.

_DSC3474 Переконуюсь, що італійці шарять в дизайні, в мистецтві, але все ж головне – не вигляд, а наповнення. Хоча хто їх знає, рухаємось далі.

_DSC3479

Декілька вуличок і виходимо до замку. Вдень через подвір’я замку можна пройти, але вже вечір і прохід зачинено.

_DSC3497-001 _DSC3498-001Поряд фонтани і сучасні виставкові зали. Все гарненько підсвічується. Обходимо навколо. Високі мури, поряд парк зі старими деревами, багато лавок з мармуру. В Мілані багато споруд, будинків, частини доріг, вулиць зроблені з каменю: іноді грубо, але зі смаком, що скажеш – ItalyDesign.

_DSC3499-001

_DSC3504

За замком Сфорца – великий парк і, пройшовши крізь нього, ми потрапили до тріумфальної арки якогось імператора. Масштаби, розмах – грандіозні навіть тепер, а збудовано ще в середньовіччі._DSC3508-001

Йдемо далі і виходимо до музею сучасного мистецтва. Тут багато вело/авто/мото стоянок, велодоріжок – напевно популярне місце.

Далі ми досліджували маленькі вулички і великі палацові/храмові пам’ятки. Дуже багато старих церков. Декотрі зроблені ще в часи так званого аскетичного християнства – все з каменю, мінімум прикрас –  середньовічний мінімалізм. Але гарно.

_DSC3532-001 _DSC3545-001

Чисто випадково забрели до музею техніки Леонардо да Вінчі. З постерів, які «прикрашали» будівлю, ми зрозуміли, що тут дуже багато винаходів з його епохи і до цього часу. Винаходів, що змінили натуралістичний спосіб життя європейців на технологічний. Сюди б потрапити якось.

Далі старі квартали, храми, вулиці в напрямку річки.

_DSC3571-001 _DSC3562-001 _DSC3582-001До річки ми вирішили дійти, як до крайньої точки. Проходячи повз один храм, ми наткнулись на прохід з напіврозвалених колон, біля яких товклися негри, білі й азіати. Майже всі були неадекватні. Багато негрів стояли, спершись на колони і тихо пропонували drugs. Декілька неадекватних жіночок накликали жудь і бажання піти звідси.

Виходимо до річки. Нічого особливого, в далині – катери і невеличкі яхти. На набережній ми придбали солодощі. З чайочком та великим задоволенням всьо то зхрумали)))

Час повертатися назад. Наш провідник, о. Петро, встановив штраф за запізнення: 1Є=1хв. Ми вирішили не випробовувати долю. Повертаємось до центру трішки іншою дорогою, ще раз розглядаємо Катедру, пасаж і виходимо в потрібному напрямку. Проходимо декілька вулиць і тут розуміємо, що наступного повороту вже не впізнаємо – все навколо стало практично однаковим, і нас наче викинуло з тої реальності, де ми все пам’ятали. Почали питати людей шлях до вулиці Giovani Cheloria – ніхто не знає. Це капці. Людей мало. До декого ми звертались – а нас не розуміли. Один італієць дзвонив своєму другові, але вони не могли підказати дорогу. Таксі немає. За 30 м проходять молоді хлопці, питаємо їх. Ю-ху вони знають англійську, і їм також потрібно в напрямку Giovani Cheloria. Йдемо разом, спілкуємось – вони студенти і святкують Різдво в Мілані. Трошки проходимо і впізнаємо, що тут ми вже йшли від автобуса до центру. Всього 1 квартал ми не зуміли розгадати. Підходимо до автобуса – нас чекають. Ми прийшли на 15 хв пізніше, але перед нами теж приходили багато людей, і штраф не був застосований. Веселі й трохи втомлені ми вмощуємось та вирушаємо до готелю в Аренцано – курортному містечку на березі Середземного моря.

_DSC3625-001

Мілан – гарне місто. Так, воно відоме тим, що тут центр моди і мистецтва. І їдуть суди з явно завищеними очікуваннями, мовляв, що тут все буде в бутіках і модних салонах. Так, цього тут справді більше, ніж, наприклад, в Празі, але не так багато, щоб завищені побажання і уява не дозволяли помітити навіть того, що тут є. Приходить розчарування. Не всі в Мілані ходять в бутіки та салони, як і в усіх містах. Тут є різні люди, які працюють, гуляють, тусять, відпочивають, люблять, кохаються, подорожують, навчаються, страждають, як і на всій планеті, а сучасна мода і мистецтво – у відповідних місцях і часто для відповідних людей.

Мілан: значно більше, ніж світовий центр моди.

P.S. До Аренцано ми дістались уже після півночі і відразу вляглися спати. Ранком (5:30) я вирішив побігти до моря (хоч не знав куди і на скільки далеко). Виходжу, починає світати, гарний місяць освітлює гори – гадаю мені вниз. До моря трохи більше 3 км. Вирішив покупатися. Відчуття супер. До готелю весь час підгору (я й не зчувся, як вийшло сонце і освітило гори).

IMG_20151226_071330_373

Фото з пробіжки. Не дуже якісні бо з телефону(((

IMG_20151226_072133_701

Іноді хочеться повалятися і не робити ніяких тренувань. Але варто перебороти цю слабкість, і в нагороду вам буде чудовий настрій, самопочуття та спогади))), а в ліжку ще наваляємось)

Share Button