Share Button

Привіт!

Чи багато можна побачити за 2 дні в Україні? Чи є щось цікаве поза Львовом, Одесою, Києвом, Карпатами? Чи багато потрібно зусиль і грошей щоб здійснити цікаву мандрівку недалеко від дому?

Україна – це terra incognita в плані бюджетних подорожей в поєднанні з можливим побаченим. В нас мегаминуле та чудові ландшафти завдяки географічному розташуванню. Варто лиш досліджувати та дивитись під ноги)

Це мені прийшло в голову після нашої чергової мандрівки Рівненською і Тернопільською областями протягом 2-х вихідних днів.

Отже, маршрут Львів – Кам’яниця-Волинська – Тараканівський (Дубенський) форт – Дубно – Кременець – Вишнівець – Збараж – Тернопіль – Львів

Спочатку це задумувалось, як велопоїздка, але в зв’язку з тим, що вже жовтень і світловий день коротший, вирішили пересуватись поїздами-автобусами-автостопом.

День 1. Виїзд.

До Тараканівського форту зручно їхати авто чи електричкою. Якщо авто, то поворот до форту перед селом Тараканів (зі сторони Львова). Якщо ж електричкою, то виходимо на станції Кам’яниця-Волинська і прямуємо до траси Київ – Чоп. Нам пощастило – ми запитали в дядька, як зручніше пройти до форту (він якраз зустрічав сім’ю, що поверталася зі Львова), і нам запропонували під’їхати до Тараканова.

DSC_0775

По дорозі дізнаємось, що вони возять с/г продукцію (молоко, яйця, городину) на продаж до Львова. Виїжджають о 4:00 і прибувають 07:50. Того дня поїзд простояв 40хв і вони вже переживали, що продукти зіпсуються, і не вдасться доїхати вчасно та продати все, але людей приїхало мало і ринок був порожнім, тому справились до 10 години. І так їздять що 2-3 дні,щоб заробляти на прожиття.

Ми висаджуємось. Бачимо 3 екскурсійних автобуси. Не підозрювали, що місце таке популярне. Від дороги до укріплень десь 600 м простягається ґрунтова дорога. При вході стоять декілька столів з сувенірами. Вітаємось, і нас скеровують праворуч і вниз (там перехрестя).

DSC_0781

Заходимо. Багато кущів, чагарники і гарно виїжджена дорога. Спочатку не дуже розумієш: ти в форті чи ще в лісі. З’являються заборонні таблички і різні входи/виходи. Поворот. Ліворуч довгий темний коридор, прямує вгору (як виявилось до головних споруд). Вирішуємо пройти ще трохи по периметру в очікувані «парадного» входу. Знову поворот і такий самий захід. Парадного певно немає – вирішуємо заходити цим. Дістаємо ліхтарики. Коридор простягається на 50м. Є різні відгалуження, часто тупикові. В стінах – бійниці. Споруда нагадує замок, але більш вдосконалений і продуманий.

DSC_0842

Виходимо на світло, а тут ціле містечко. Здивовані, вражені беремось досліджувати. Збоку чуємо екскурсію для галасливих дітлахів. Стараємось відірватись і пірнаємо в один з проходів. Сходи нагору і прохід до низу. Йдеш і не розумієш, але цікаво, що здибаєш. Після блукань виходимо на другому поверсі.DSC_0886

Є багато різних приміщень, про призначення яких можна лиш здогадуватись: солдатські і офіцерські кімнати, зброярня, тощо. По даху було змонтовано проводку, але лишились тільки старі ізолятори. Ще один з коридорів привів нас на гору, в якій збудовано форт. Далі ми трохи спустились нижче і досліджували комунікації. Виявляється, тут було водопостачання та каналізація.

DSC_0803

Зараз багато дір і різних проходів. Поряд з ними – завалів і замурованих коридорів. На стінах трапляються різні позначки для орієнтування.DSC_0800

Підозрюю, мережа коридорів є дуже розгалуженою і тут можна провести не одну годину та вийти далеко за межі форту.

DSC_0818

Прогулюємось по відкритій частині (можна назвати її містечком). В спорудах великі вікна для забезпечення освітлення. Місцями проглядаються зразки старої архітектури. В загальному все виглядає занедбаним. Дахи протікають і обвалюються, стіни обсипаються, перекриття просідають. Споруда вражає своєю продуманістю та міццю. Але час її здолав.

DSC_0850

За час, який перебували, приїхало досить багато людей. Місце популярне серед подружніх пар для фотографування. Дивно. Мілітаризм, архаїзм, весілля, руїни, екскурсії, коридори, завали, обвали, кущі, діти, роверисти, ями, тунелі – все це Тараканівський форт.

Виходимо за 2-гу лінію оборони і обідаємо. Гарний жовтневий день.

Тут є гарні місця для ночівлі тим, хто бажає дослідити форт і поблукати в ньому. Але нам не трапилась вода, скоріш за все доведеться йти до села.

Ну що ж, ми пообідали і рухаємось до Дубно. Виходимо на трасу і вже через 2хв зупиняємо автобус. Доїжджаємо до автостанції. До центру 15хв. По дорозі купуємо морозиво і неспішно прогулюємось. Заходимо  в стару частину міста через Луцьку браму. До речі, цього моменту можна і не зауважити через занедбаність воріт і нову забудову.DSC_0916

Починаються старі квартали.DSC_0924

Я пригадую, що поряд є кафе «Альт» і там досить атмосферно та непогана кухня. Знаходимо – заходимо. Від часу коли я був тут востаннє (5 років) багато не змінилося, але атмосфера трохи втрачена. Замовляємо деруни і борщ. Порції досить великі, а страви ситні.

DSC_0921

Вечоріє. Вирушаємо до замку. На площі – сцена. Тут проводиться рок-фестиваль Тарас Бульба (пригадую свої 18). Молодь спілкується, грають в волейбол, співають. Круто. Тут гарна атмосфера. По периметру дрімають декілька закладів в очікуванні клієнтів. Містечко затишне і досить спокійне, має свій аристократичний характер і вже поважний вік. Ось і замок. DSC_0954Якось не планували заходити до середини, бо з попереднього разу пам’ятаю, що особливого в середині мало, але заходимо і питаємо чи не пізно. Охоронець каже, що каса закрита, але на території є ще одна група, тому можете встигнути. Вхід по 5 грн. – киньте он в ту скриньку. В середині дворик, багато зелені, клумби, два палаци: Князів Острозьких та Любомирських. Замок доглядають (це помітно). DSC_0992Проведені реставраційні роботи в казематах (відкрито виставку) та в палаці (вже було зачинено, побачили лиш галерею, раніше були руїни).

DSC_1021

Питаємо, коли маршрутка на Кременець. Нам підказують, що через 10 хв мала б бути. Ми поспішаємо до зупинки. Очікуємо. Темніє. Ось і автобус до Кременця. Переїзд тривав десь 40хв. Виходимо на автостанції, холодно. До центру 2км, вирішуємо йти туди. В Кременці умовно 2 частини: стара і нова. В новій частині ми не були. А стара має головну вулицю, яка простягається серед Кременецьких пагорбів (гір), і безліччю менших, які є звивистими та заплутаними. Вони здебільшого неосвітлені. Підходимо до центральної частини. Це ми немов відчули: храми, старі будинки, простір, атмосфера, люди, заклади. DSC_1056Це гарно відчути самому, наче знаєш це місто, бо колись тут жив. Багато споруд освітлені. Гарно. Майже немає відчуття типового українського районного центру. Досхочу нагулявшись, починаємо думати про нічліг. З собою ми мали все для організації побуту на природі, але захотілось тепла і більшого комфорту, тому вирішили, що буде готель. Трохи обабіч, через дорогу, помітили готель «Старе Місто». Ще ідучи до центру, ми приглядались, але нічого достойного не було. Google нам в поміч. Як виявилось готелів не дуже багато і через Інет важко вибрати – відгуки неоднозначні. Пішли в «Старе Місто». Перше враження: чисто, доглянуто і є автобус з екскурсією. Значить все має бути добре. Вартість 200грн за двомісний номер. Сервіс хороший, заявлені 3 зірки справді відповідають дійсності.DSC_1078 Ми – відпочивати і спати, а завтра нас чекає ще один насичений день.

Share Button