Share Button

Полонинні хребти Свидовець та Красна – два з чотирьох, які ми не пройшли повністю. Бажання підкорити їх з’явилося ще давно, і кожен раз, коли мені натрапляв список походів, вони стояли першими, але через брак часу відкладались на пізніше. Отже, цей день настав.

Привіт! Буквально щойно повернулися з походу. Історія Повернення заслуговує окремої статті – так розпорядився випадок, але про це пізніше.

Наш маршрут:

С. Кваси – пастуші колиби – г. Близниця (1872) – г. Велика Близниця (1881м) – г. Жандарм (1763м) – Перемичка– г. Стіг (1704м) – г. Крачунєска – г. Великий Котел (1770м) – оз. Геришаска – г. Геришаска (1764м)– г. Трояска (1763) – г. Унгаряска (1707м)– г. Метияска – г. Мала Куртяска – г. Темпа (1634м) – г. Стоги (1378м)– г. Менчул – г.Малі Стоги – с. Усть Чорна

Хребет Свидівець в Україні вважають центром Європи. Цей хребет розташований на південному сході високогірної частини Українських Карпат і межує на південному сході з місцем, де розташований Географічний центр Європи. Він позначений встановленими на правом березі річки Тиси стелою і геодезичним знаком з написом латинською: «Постійне, точне, вічне місце».

Поряд з високими горами є озера льодовикового походження: Геришаска, Апшинець, Ворожеське (температура води влітку низька — у червні +10° С — +11° С; водоростей мало, з фауни – найпоширеніші мікроскопічні ракоподібні).

А тепер приступимо до підготовчої частини.

Вирішили спершу йти Свидовецьким хребтом, а вже потім – хребтом Красна. Вихідною точкою було с. Кваси. До села добирались потягом Львів – Рахів. Відправляється о 15:54 зі Львова. В Квасах був о 22:15 (запізнення на 11 хв) – досить пристойно. Траплялося, що рахівський потяг допускав  до 2 годин запізнення, тому це варто врахувати при плануванні поїздки. Вартість квитка: загальний – 34грн, плацкарт – 65 грн.

Продукти ми мали, тому закупами особливо не переймались. Тим більше, що за день мали пройти хребет і спуститись в село. З собою взяли крупи (кукурудзяна, гречана та вівсяна), сухофрукти, овочі. Докупили солодощів, згущеного молока, сиров’яленої ковбаси та сиру. З речей тільки необхідне – і наші наплічники важать не більше 10 кг. А це: намет, спальники, одяг, продукти, вода, чай, похідна кухня та решта дрібниць. В душі тішуся, бо таких легких рюкзаків для досить тривалого походу раніше не було. За три роки вдалося стати трохи легкоходом. Останнім важливим моментом була купівля рюкзаків Osprey Taloon і Osprey Tempest. Цей похід стане для них першим. Заодно і протестуймо.

Проїжджаємо тунелі. Декілька секундних зупинок, які не передбачені розкладом (людей випускають, щоб далеко не йшли). Декілька складніших прогонів – і під’їжджаємо до с. Кваси. Виходимо, здається, тільки ми. Вдалині на платформі бачимо один ліхтарик – ще один мандрівник.

Не гаємо часу і стартуємо. Задум полягав у тому, щоб піднятися на початок хребта до колиб і там заночувати. Так ми економимо 2 год. наступного дня і сили для швидкого походу. 1,5 км по вулиці  села в напрямку, протилежному рухові поїзда. Хлопець, що вийшов, якось невпевнено йшов в іншому напрямку, але таки потім рушив за нами. Надалі ми ще перетнемось. Проходимо повз початок зеленого маршруту, який виходить на г. Близниця, але нам – далі. Звертаємо ліворуч і виходимо на Східний карпатський шлях – червоне маркування. Перед поворотом – інформаційні щити.

Телефонуємо батькам, бо далі зв’язку може не бути. Підганяємо спорядження і починаємо підйом. Перші кроки даються легко, серце радісно б’ється, всередині добре. Похід – це завжди хвилююче.

Дорога деякий час тягнеться сільською вулицею. Від нашого шуму попрокидались собаки і почали гавкати, добре, що всі припнуті. При виході на просторий майданчик повертайте праворуч в напрямку магазину. Ось і кінець села. З висотою повітря стає більш свіжим і прохолоднішим. Вимикаємо ліхтарі – суцільна темінь, аж незвично після міста. Розглядаємо зірки. Того вечора вони були яскраві, як ніколи.

Впевненість у правильному керунку маємо завдяки хорошому маркуванні від stegky.org.ua. Дякуємо їм, інакше йти вночі не мали б такої сміливості.

Скоро маємо зайти в ліс. Цей момент є особливо важливим, бо попереду – роздоріжжя, і якщо бути неуважним, то можна пропустити потрібну стежку.

Робимо відпочинок. Як тільки збираємось йти, бачимо червоне світло ліхтаря – нас наздогнав турист. Як виявилось, це той що вийшов з поїзда. Перекинулись декількома словами. Дивимось в карту і з’ясовуємо, що він трохи не туди пішов, адже планував йти зеленим маршрутом. Трохи засмутившись, вирішує йти далі, але темп у нього через це впав і ми знову відірвались, бо планували вийти і скоро лягти спати.

Заходимо в ліс, наче в інший вимір. Вітер похитує здорові буки та стрункі смереки. Шепочуться. Якщо зупинитись і заслухатись, то робиться якось моторошно, але то через ніч і «бурну» уяву.

Йдемо далі, починаємо відчувати вітер з полонини – він інший. Скоро вийдемо. Ще 10 хв, і ми на вершині.

Ось і полонина. Помічаємо силуети пастуших колиб. Йдемо на вже відоме місце і розкладаємось до нічлігу. Вихід тривав 2 години. Підготовка до сну – 15 хв. Ми задоволені лягаємо спати.

Прокидаємось о 6:20 – темно настільки, що відкладаємо будильник ще на 20 хв. Прокидаюсь повторно – тепер можна йти по воду.

Зауважую, що пастухів уже немає, хоч середина вересня.

Швидко піднімаюсь трохи вверх і бачу, що канал водопостачання пересох, іду до витоків. Земля дуже суха. Підходжу до джерела – води немає – навіть не сочиться. Помічаю, що канал проритий від іншого джерела – минулого року такого не було -, вирішую йти туди. Слабеньке джерело знайшов за 1 км від намету. З водою цього року явно не надто. Набираю воду у всі ємності і повертаюсь до нашого кемпу.

Починаємо готувати сніданок, а паралельно складаємо речі – це для мобільності. Так можна трохи зекономити часу, мінімум 30 хв. Кукурудзяна каша з сиром і помідорами, кава і печенько готові. Снідаємо і милуємось краєвидом.

Дозбируємось і вирушаємо. Попереду нас чекає довгий шлях, ціла купа краєвидів і вражень від походу, і ми, підбадьорені очікуваннями, вирушаємо. Відразу від колиб ще триває трохи крутіший підйом.

Долаємо декілька вершин і піднімаємось на найвищу гору хребта – Близницю 1881м н.р.м.DSC_0276 DSC_0280

Робимо перепочинок з перекусом, я трохи відтискаюся, щоб тримати форму та здійснити 150 відтискань через 10 днів.

Рухаємось далі.

Швидко спускаємось до гори Жандарм, і нам відкривається чудовий краєвид на полонину Драгобрат.DSC_0296

Вдалині помічаємо, що почалось будівництво підйомника до гори. Драгобрат і так був найвисокогірнішим курортом в Україні, теперка він стане ще вищим. Це круто.

DSC_0305

Спускаємось до перемички. Цей відтинок шляху від Близниці є найбільш динамічним, його легко йти і відкриваються все нові красиві краєвиди.

Після Перемички гори якось змінюють свій характер, і стає зрозуміло, що ти починаєш відходити від цивілізації.

Дорога, по якій ми йшли, була досить добре виїждженою машинами, тому чудово надавалася для швидкої ходьби. Перепади висот до г. Горишеска незначні. Цей шлях від місця ночівлі ми здолали досить швидко.

Ось і перші плантації чорниці та брусниці. Ми не втримались і на трохи заскочили підживитися.

Проходимо г. Великий Котел і поступово наближаємось до озера Геришаска. Вирішуємо не спускатися, бо там вже були + досить низький рівень води – озеро зменшилось на 20-30%. Піднімаємось на гору Геришаска, шукаємо місце для обіду. Під час пошуків знаходимо сюрприз від патріотів.DSC_0361

На горі було досить вітряно, тому ми 2 рази пересідали для більш затишного відпочинку.

В нас половина шляху, і заслужений відпочинок з обідом.

Вітер все не давав відпочити і ніби підганяв йти, тому ми довго не барились і продовжили рух.

Краєвиди якось змінились і ще більше почали мені нагадувати Ісландію. Я там не був, але бачив ряд короткометражних фільмів. Кадри наче звідти. Йшов і кайфував від цього.

Це так звана друга половина хребта. Тут менше високих гір. Не дуже багато перепадів висот, але не менше гарних краєвидів.

Вдалині помічаємо останню найвищу вершину хребта – г. Темпу. Якось так, аж йти захотілось скорше. Сонечко ще високо.

Вждовж хребта досить багато сміття, пакетів, пляшок.DSC_0303

Перед г. Матияска їх було найбільше. Незадовго перед нами поїхав УАЗик, і побачили ще декілька свіжих плящин. Сумно. На нашу думку, вони могли б звезти пару штук чи мішок, і місце стало б чистішим. Але ні. На верх вивозять, а вниз не забирають. Лишають тут. І це місцеві. Починаємо акцію “Поприбирай Карпати”. Трохи поскидали на купку, декілька забрали з собою.

Ось і г.Темпа. Перед горою трохи спуск, але підйом не надто важкий.

DSC_0471

Вийшли. На годиннику 17:35. Трохи їмо, я відтискаюсь. За день вийшло 150 відтискань.

 Маємо ще досить часу для спуску відрожиком в напрямку села.

По дорозі зустрічаємо лісників з рушницями, в них трапеза. Вітаємось і піднімаємось на г. Стоги

Від Стогів – поворот праворуч, трохи спуск і захід в ліс. В цьому місці стежка губиться, і маркера добре не видно, тому треба бути обачним. В ліску багато місць для ночівлі, на дереві бачимо напис: вода 200 м. Приємно, але ще планували йти. Трохи повагались і вирішили рухатись далі, адже на карті попереду ще були місця для нічлігу. Проходимо галявину і зустрічаємо велосипедистів. Вони, потомлені, вервечкою спускались вниз. Знайомимось і дізнаємось, що вони з Дніпропетровська. Кажуть, що довго не могли знайти води, і не радять нам іти далі, якщо вода є тут.

Ми послухали їх, і, як виявилось на другий день, – не дарма. До села лишалось 10 км. Ми трохи не планували, що пройдемо менше, але наявність води в місці ночівлі – сильний аргумент.

Попри те, що воду ми таки знайшли, потужність джерела була дуже малою. Всі разом воду набрали близько години.

Хлопці товариські, поки набирав водички, трохи поговорили. Всі вони з Дніпра, але не друзі. Познайомились на велосайті 3 роки тому, і разом запланували поїздку в Карпати. Зараз вони тут втретє. За цей час знайомства створили групу і разом подорожують. Цього разу вони їхали з Трускавця через Тустань, Розгірче, скелі Довбуша, озеро Синевир, Колочаву, Усть Чорну – далі маршрут проходив через Свидовець, Кваси, Рахів і мав завершитись географічним центром Європи.

Поки готували їсти, до нас підійшли лісники, і попросили бути тихіше та не світити ліхтариками далеко в ліс, щоб не лякати звірів. Трохи поговорили про маршрут і полягали спати.

Ранком сніданок і збір. Вирушаємо досить оперативно, щоб надолужити вчорашнє.DSC_0509

Чим ближче до села, тим більше вирубаних дерев та сміття. Завантажуємось пластиком.

DSC_0561DSC_0556

Спускаємось до села. Зустрічаємо декілька машин з дровами.

Ось і село Усть Чорна. На годиннику 11:20.

Від с. Кваси до Села Усть Чорна близько 43 км, які ми пройшли за 15 год. 25 хв. від моменту старту до моменту фінішу без врахування нічлігу. З ночівлями 2 ночі і 1,5 дні.

Робимо обід біля річки. Поки готується, купаємось.

DSC_0563

Ось такою була перша частина походу. В наступних статтях ми розповімо про ще один хребет, який ми подолали – Полонина Красна (ось тут читайте звіт-опис) та міні-тріп додому

Поки ще не дуже холодно, подорожуйте Карпатами. Вам буде добре!

Share Button