Share Button

Сніг розтає і надворі чудова погода. Тепленький вітерець зігріває лице і всередині пробуджується лоскотне прагнення мандрів.

Ну дуже вже не сиділось в гуртожитку і закортіло виїхати на день в гори. Зговорився із одногрупниками (Олегом та Артемом) та своєю дівчиною Ясею про те що було б чудово поїхати. Довго не думаючи щоб не передумати вирішили підкорити Боржаву. Забігли ввечері в маркет трішки закупилися, підготували одяг, взуття, уточнили погоду та розклад поїздів і з легким збудженням до пригод відправились до сну.

Зустрічаємось о 6:20 біля Політехніки та прямуємо на головний залізничний вокзал м. Львова. Квитки придбали по приходу на регіональний електропотяг до Мукачева (відправляється о 7:01 (краще уточнюйте) зі Львова) до станції Воловець (рекомендую відразу купити у зворотньому напрямку).

Легкі наплічники для одноденного походу додають легкості ходи і ми радісно повантажились у потяг.

Досить багато було людей з великами. Для всіх місця вистачило. Дорогою трішки подрімали і як сонні коти ще вирішили перед виходом попоїсти для зменшення ноші.

Виходимо у смт Воловець (велосипедисти також тут, імовірно на велотрасу «Капітошка») і прямуємо до дороги, що видніється з вокзалу, повертаємо праворуч і проходимо 300м до автомобільного кільця з якого розходяться 3 дороги (на Ужгород, Межигір’я та Воловець).  По дорозі можна зайти в один з магазинчиків для купівлі продуктів, якщо потрібно (ми купили місцевих кнедлів).

Доходимо до кола і чекаємо на зупинці маршрутку «Ужгород – Межигір’я». Людей може бути багато тому старайтесь втиснутися скоріш, хоча зазвичай всі влазять:). Прямуємо до с. Подобовець і виходимо на зупинці (для певності можете запитатися у місцевих, що потрібно до підйомників/ водоспаду Шипіт). Отже, вийшли. Перед нами вдалечині видніється хребет – то Боржава.

DSC_7687

Бачимо ґрунтову дорогу (буває що дехто з місцевих або туристів нею йдуть) – рушаймо. Доведеться пройти декілька кілометрів – зазвичай вони проходять швидко і ми опиняємося на невеличкому перехресті де є будки зі здачею спорядження (лижі, сноуборди, тощо) в оренду. Прямо видніється підйомник на гору Гемба, якщо Ви непевні у своїх силах, можете піднятися підйомником, але ризикуєте пропустити водоспад Шипіт. Отож, повертаємо на дорогу праворуч і проходимо 1,5км біля річки повз приватні садиби, скоро вони закінчуються і вдалині видно будиночок і перехід через річку. То так зване КПП до Шипоту там з вас можуть попросити декілька гривень за відвідини про те Ви маєте вибір не платити (для цього варто сказати що йдете на хребет) і спокійно проходити далі. А можете заплатити і допомогти лісовикам для «облагородження території»). Доріжка до Шипоту протоптана досить гарно, залишилось 150м, йдемо і ось він водоспад Шипіт. Милуємось, фотографуємо, підходимо ближче, лазимо по камінчиках) Довго не затримуємось, адже в нас все цікаве ще попереду.

DSC_7726

Виходимо на доріжку, що йшла вверх ліворуч від стежки до водоспаду і опиняємось на шипітській галявині. Тут літком досить багато людей живуть і тусять, головна тусовка на свято Івана Купала.

DSC_7754

Йдемо далі, починається набір висоти, звертаємо трошки до лісу і виходимо на стежку. Вона трохи звивиста, але чітка. Через деякий час перетинає велосипедну трасу «Капітошка», ми ж прямуємо далі і беремо трохи ліворуч, невдовзі виходимо біля верху підйомників, так званий перший етап завершився.

DSC_7829

Ми вирішили трошки відпочити, оскільки після зими підйом давася нелегко. Затишне місце було прямо в чорничнику, що послужив спинкою для сидіння. Свіже повітря та підйом пробудили невеликий голод і ми з радістю почали частуватися. На десерт в нас був кокос і ми швиденько його зхрумали.

Відпочинок вдався хорошим і час рухатися далі. Наплечники стали ще легшими. Вихід до Гемби залишався нескладним. Де не де ще лежав сніг, а під ногами трішки чвакотіло. Проте хороше взуття є хороше взуття і цим не нехтуйте).

Крок за кроком відкривалися все нові і нові краєвиди і відчуття важкості в ногах зикало.

DSC_7880

В грудях закрутилось солодке відчуття «Я в горах!».

Вийшовши на головну дорогу хребта по якій ганяють і машинами і великами, ми пішли в сторону гори Високий Верх (то ліворуч). Тут ми розслабились і сповільнили хід, щоб насолодитись сповна.

DSC_7838

Ліворуч видно гору Стій в снігах.

Невеличка фотосесія біля снігу)))

DSC_7854

і продовжуємо рух

Ось і підйом на В.Верх (траверс ліворуч – то стежка хребтом до г.Стій). Він не є складним проте здійнявся вітерець, що ускладнило рух для нас і ми трішки прискорились щоб пройти зону «турбулентності».

Вершина

.DSC_7884

Ми усміхнені і задоволені робимо декілька фоток, милуємось і гайда вниз до Воловця (ех вітерець, вітерець).

Попереду видніється обсерваторія і гора Плай, спускаємось і траверсуємо їх.

DSC_7922

На траверсі є джерело і можна поповнити запас води. Виходимо на добре їжджену грунтову дорогу від обсерваторії і бачимо напіврозвалену сироварню. Дорогою спускаємось вниз до Воловця спілкуємось, ділимось враженнями.

Не забуваймо контролювати час.

Через деякий час нас шалено обганяють велосипедисти і мотоциклісти. А ми все вниз і вниз. Потроху з’являється усвідомлення, що вже додому і сум за краєвидами. Але то таке, лірика)

DSC_7874

Доходимо до Воловця (є дорога лівіше можна і нею) але краще по маркуванню просто на вокзал. Підбираємо декілька пляшок в рамках вічної акції «Чисті Карпати» та підходимо до станції. Як для цікавого завершення нам на переході якраз зупинився товарняк і ми мусили весело перелізати через нього. Трохи часу лишилося щоб привести себе в порядок і сходити в магазин.

Ось і потяг. Гайда додому)))

DSC_7947

Сумарно від зупинки в Подобовці і до Воловця вийшло 12км.

Share Button