Share Button

Хай!

Я вернувся додому після 1,5 року роботи і життя в Європі. В мене була можливість далі жити і працювати там, але я вирішив повернутися додому, в Україну, у Львів.

Далі про те, чому я так вирішив. Цікаво? Ну, тоді побігли)))

Почну з того, що це не були заробітки, сезонні роботи з підробними документами. У мене була офіційна робота в італійській компанії, яка виготовляє обладнання для складання і транспортування продукції. Я працював електриком-пусконаладником, іноді, як програміст. Я був офіційно працевлаштований, отримував досить високу заробітну плату і в мене, чи то пак в нас з Яною (моєю дружиною), були всі умови щоб залишитися там жити і за років 10 отримати громадянство. Багато друзів (і дехто зі знайомих) казали, що ми емігруємо. Це звучало неприємно, трохи із заздрістю, а на наші заперечення вони здебільшого відповідали зі скепсисом, що мов «побачите, я вам казав/ла». Вибачте, але ви були не праві.

По приїзд, коли я зустрічаю людей і спілкуюсь з ними під час вирішення різних соціально-побутових питань, мене часто підозріло питають «Чому? Ти вернувся?».

Бо я хочу жити і працювати в Україні!

Бо тут мій дім.

Бо тут моя родина і друзі.

Бо тут мені комфортно і цікаво.

Бо саме тут я можу жити повноцінно.

Хай у нас все далеко не ідеально і часто капець як катастрофічно.

Я хочу жити в Україні. Разом з сім’єю, бачитись з друзями, ходити в наші кінотеатри-театри-кафе. Мандрувати Україною. Працювати тут і своїми зусиллями та присутністю робити свою домівку кращою. Бо якщо кожен з нас, хто хоче жити в кращій країні, їхатиме за кращими  ГОТОВИМИ умовами до інших країн, то тут мало що зміниться. Зникнуть люди, які прагнуть якісного життя і змін, зникнуть люди, які продукують і споживають ці зміни. Нічого не зміниться, і зникне та критична маса, яка зможе реалізувати візію нової України.

Share Button