Share Button

Раніше я писав, чому не захотів емігрувати в ЄС, а саме в Італію (читати статтю). Сьогодні хочу більш детально описати свій досвід та передати атмосферу в якій я жив, подорожував і працював.

Я був іженером-електриком, пусконаладником в італійській компанії з виробництва обладнання і роботів для складання і транспортування готової продукції на виробництві.

Невеличкий вступ

Заможні країни не відразу стали заможними, і в більшості були свої труднощі та тривалий шлях до хорошого життя, але люди працювали і вимагали змін. Іноді ці зміни тривали десятиліттями і століттями в умовах незалежності і постійної праці, а ми – українці, маємо 26 років незалежності після колоніального панування.

З мого досвіду  в європейських країнах не є так легко жити, як ми собі уявляємо (як я собі уявляв), проте легше і краще, ніж в нас.

Мій швидкий висновок: я змінив український побут і рутину на італійський з трохи кращими умовами, але далеко від дому.

Українці за кордоном

Багато українців, яких я зустрів в Італії, Німеччині, Словаччині, Польщі хочуть/хотіли б повернутись додому, але мало хто це зробить через прив’язаність до місця життя і роботи, вже дорослих дітей, які не хочуть їхати в Україну і відсутність уявлення, що робити після повернення. Декотрим бракує сміливості ризикнути.

Більшість з них працюють на мало чи середньокваліфікованих роботах, не мають власного житла чи бізнесу. Вони мають переваги життя за кордоном (кращі доходи і можливості), але одиниці їх використовують. Зрештою як і в Україні – в нас мало хто використовує можливості в нашій країні і шукають інші шляхи для влаштування свого життя – продають свій час і фізичну силу за нижчими ставками, ніж європейці.

Підприємців зустрів мало. Інженерів, програмістів, кваліфікованих працівників крім хлопців з моєї групи не траплялося.

Тепер трохи математики доходів і витрат

 «Якщо мені вдається заощадити 200Є із заробітної плати після оплати квартири, заправки і утримання авто, купівлі продуктів та решти постійних витрат, то це добре».

В північній Італії 200Є – не так вже й багато, бо ціни на продукти і послуги значно вищі, ніж в середньому по Європі (тут не враховую Швейцарію і країни Скандинавії). А південніше в Італії ще нижчі заробітні плати і можливості щось заощадити.

В середньому заробітна плата складає 1500Є. В оподаткуванні з/п застосовано прогресивний податок – зі збільшенням з\п відсоток відрахувань збільшується, і в чистому вигляді приходить менше, ніж очікуєш.

Оренда квартири становить 500-1200+Є в місяць.

Страхування авто В-С класу коштує 600-1000Є в рік, для потужніших і вищих за класом – ще дорожче.

Пальне коштує від 1.4-1,5Є/л, на автобанах – від 1,5 – 1,7Є/л. В місяць потрібно заправитись на 100-150Є.

Продукти дорожчі, ніж в Україні на 30-50%, хоч деякі в однакову ціну. Від себе додам, що різноманіття продуктів і їх якість є кращими, але трапляється, що смакові якості трохи штучні.

Середній чек в кафе чи ресторані, якщо по-мінімуму складе 8-12Є, в середньому – 15-30Є і більше.

Паркінги переважно платні і досить коштовні (від 50 центів/год в селі до 4,5Є/год в аеропортах і центрах міст, штрафи за порушення високі.

Фактично купівельний бум виникає під час сезонних знижок і акцій. Тоді насправді можна придбати вигідніше. В інших випадках активність не велика і покупки здійснюють переважно туристи.

Сервіс і ремонт коштовні і не завжди якісні. Італійці взагалі часто ліниві і якщо є можливість, то вони не працюватимуть на повну і можуть схалтурити.

Отже, висновок. Відкладати великі суми при повноцінному житті в Італії скоріш за все не вдастя. Лиш серйозна економія дозволить накопичити капітал на квартиру, машину, віллу, катер, власну справу в Україні на протязі декількох років, а в Італії на протязі декількох десятків років. Виходом для багатьох є кредит.

Підвищити з/п можна шляхом постійних вдосконалень своїх вмінь, вивчення іноземних мов і кваліфікованої роботи. Як і в Україні.

Умови праці

Стосовно умов праці, то трапляється дуже по різному, як і в нас. Обігрів приміщень в холодну пору року часто нижче комфортних умов.

Під час виконання спеціальних робіт з фарбування, робіт з кислотами і подібними не використовуються засоби захисту через банальну відсутність.

Роботи в холоді при -15..20 0С  не завжди забезпечуються теплим одягом.

Є фірми з хорошим інструментом і програмним забезпеченням (завжди ліцензійним), а є випадки, коли працівники працюють зі старим і убитим інструментом від чого якість робіт явно не європейська.

Подорожі

Подорожувати в Європі є куди і чим. Знаходячись в північній Італії за вікенд можна дістатися на 300-500км автобусом у всіх напрямках і мати достатньо часу для відпочинку. Якщо літаком, то можна й далі.

Ціни дуже різні. Дешевше квитки можна придбати купуючи їх заздалегідь.

Ми часто мешкали в провінції Південний Тіроль (Südtirol) в південно-східних Альпах. Тому в нас були піші і автомобільні вилазки в гори, до гірських озер, затишних містечок і селищ. Смачна кухня і гарна атмосфера присутні завжди.

Але найкраще подорожувати на авто. В цьому переконався безліч разів. Можна самостійно скласти маршрут, обрати географію поїздки і розраховувати повністю на себе в часі.

Соціокультурний комфорт

Наступне, про що хотів написати, це про соціокультурний комфорт. Розглянемо більш менш ідеальні умови. По приїзді спочатку ви маєте роботу, житло і вільні гроші. Вам подобається місто, рух і те, як вирує життя.

Вам просто цікаво гуляти, відвідувати клуби, бари і кафе. Можна навіть на одинці. Але з часом виникає брак щирого спілкування. Культурні події не завжди привабливі для нашого слухача/глядача. А якщо володіння місцевою мовою недосконале, то взагалі утворюється культурний вакуум. Так, інтернет зараз згладжує проблему відсутності спілкування і друзів, але не надовго.

Мені (чи навіть нам) повезло більше, бо жили і працювали групою. Ми менше відчували відсутність дому, але потім в декого почалася ностальгія. Всі «переваги закордону» почали зникати.

Я з Яною спілкувався через Viber і інші месенджери. Ми намагалися частіше бути поряд, але через встановлені законом обмеження часу перебування в ЄС ми бачилися не часто. Якщо маєш сім’ю або зустрічаєшся, то робота за кордоном – це ризик втратити близьких людей.

Враховуючи все і порівнюючи я зробив висновок, що жити вдома краще, а можливостей достатньо щоб самореалізуватися, забезпечувати себе і сім’ю.

Я за то, щоб подорожувати, деякий час жити за кордоном і працювати, якщо це віддаленна робота або власна справа. Але щоб дім залишався в Україні.

Тому я #язалишаюся в Україні.

На завершення слова хлопця з копі-центру в Тернополі: «Люди готові 30 років працювати і чекати на пенсію, але не спроможні попрацювати і почекати 2 роки для розвитку власної справи».

 

Share Button